Розлучення. Частина 2.

Не зашкодь! Дії батьків, які посилюють негативні почуття дитини.

Дитина в сімейному трикутнику – найбільш незахищена ланка. Сварки в присутності дитини, відкриті з'ясовування відносин, втягування її в конфлікт («ти такий, як твій тато …», «весь в матір …», «нехай тобі твоя мати/батько … (щось) робить …»), виміщення на ній своїх почуттів (невдоволення, агресії) – подібна поведінка з боку батьків посилює негативні переживання дитини аж до глибоких депресивних проявів з думками про смерть.

Також дитина може відчувати конфлікт прихильності не тільки до батьків, але й до інших членів сім'ї: бабусь, дідусів, тіток, дядьків, кумів, двоюрідних братів та сестер. Всі вони можуть знаходиться у стані війни між собою, головний приз в якій –  думка дитини про те, хто правий, а хто винний. Важливо, щоб у числі цих численних кланів знайшовся хоч хтось, хто може підтримати дитину, не дошукуючись «правди».

Точка опори. Як допомогти дитині пережити розлучення

Коли світ, в якому ти жив, починає руйнуватися, повинна залишатися хоча б одна точка опори, щоб його можна було відбудувати знов. Ось стовпи, на яких можна зберегти «світ дитини»:

1. Діти чекають стабільності. Однією з умов, що допоможе дитині подолати стрес, який вона переживає під час розлучення, є збереження режиму звичного життя. Це особливо важливо для дошкільнят та малюків! Не варто без особливої ​​потреби змінювати дитячий садок або школу, припиняти відвідування гуртків та секцій. Слідкуйте за тим, щоб дитина вчасно лягала спати та виконувала свої домашні обов'язки. Не пробачайте їй неналежної поведінки, примх. Намагайтеся застосовувати дисциплінарні заходи спокійним тоном, щоб у дитини не виникало відчуття, що ви виміщуєте злість на ній. Порядок і режим зміцнюють у дитини почуття безпеки.

2. Намагайтеся приділяти дитині більше часу, ніж зазвичай. Час, що дитина проводить з татом чи з мамою, повинен бути збережений і навіть, по можливості, збільшений. Найкращим варіантом буде, якщо мама й тато відразу після розлучення домовляться про регулярний розподіл обов'язків у догляді за дитиною. Якщо тато регулярно возить дитину в поліклініку, садок, школу або гурток, а кожні вихідні вони з дитиною йдуть до театру чи музею, тоді дитина відчуває: незалежно від того, що мама з татом не живуть разом, вони обидва поруч з нею. У цій ситуації їй значно легше переживати розрив батьків. Ось як один хлопчик сказав з приводу своєї ситуації, яка нарешті після довгих суперечок між розведеними батьками, налагодилась: «Я зараз нормально себе відчуваю, тому що все гаразд. Я спілкуюсь і з мамою, і з татом. І я не чекаю ні того, ні іншого: я точно знаю, що я в п'ятницю побачуся з мамою, а в понеділок мене забере тато. І доки все нормально, я спокійний. Я за них не хвилююсь». Зрозумілість, прогнозованість та визначеність – ось що допомагає пережити і дорослому, і дитині навіть найважчий стрес.

3. Захистіть вуха та очі дитини від вашого ставлення до ситуації та до чоловіка. Діти потребують обох батьків. Не можна примушувати дитину вибирати одного та відкидати іншого. Дитина неодмінно відчує ваше бажання налаштувати її проти другого з батьків. Звичайно, важко втриматися від критики своєї нездатної половини, але не варто вплутувати в це дитину, вирішувати дорослі проблеми – справа дорослих, не дітей! Дитина – це продовження і мами, і тата, вона асоціює частину себе з татом, а частину – з мамою. Коли один батько критикує або сварить іншого, дитина може відчути себе неповноцінною нездарою або нікому не потрібною.

4. Не ухиляйтеся від питань дитини: відповідайте на них спокійно та нейтрально, стисло та без посвячення її в подробиці (наприклад: А тато буде з нами жити? – Ні, тато тепер буде жити в іншій квартирі, але це не значить, що ти не будеш його бачити. Ти зможеш з ним бачитися в такі-то дні, але якщо захочеш, ти завжди можеш подзвонити йому або прийти в гості).

5. Ніхто не винен. Розповідаючи дитині про розлучення, скажіть, що це було ваше спільне рішення, що в цьому ніхто не винен, так буває. Чи шкодуєте ви про ці відносини? – Ні, тому що в них були не тільки погані моменти, але й багато доброго; найрадісніша та світла подія цього періоду – це народження її, дитини. Якщо вам важко все це говорити своїй дитині – значить саме ви той, кому першому потрібна допомога психолога! Не погіршуйте ситуацію та не доводьте свої емоції до піку!

6. Розвійте страхи дитини про те, що вона залишиться одна або без уваги другого батька. Дітей лякає невідомість, тому чітка картинка того, що станеться після страшної події «розлучення», допоможе зробити його менш лякаючим та полегшить емоційну реакцію.

7. Маленький свідок. Якщо дитина вже щось розуміє та неодноразово була свідком конфліктів між мамою й татом, вона вже щось знає про цю ситуацію та якось її інтерпретує. Спробуйте дізнатися, що саме вона думає, чого боїться та на які питання потребує відповіді. Поговоріть з нею про це. Краще почати розмову з питання дитини, наприклад, коли вона запитає: «а тато піде від нас?» Відповідь: ти хвилюєшся через це? Зробіть паузу. Далі можете викласти ситуацію, як ви її бачите. Чим простіше та коротше, тим краще, наприклад, «Ми з татом вирішили жити окремо, але він залишиться твоїм татом назавжди, він буде приходити до нас, навіть якщо не буде жити з нами. А я завжди буду твоєю мамою та буду з тобою ». У дитини потрібно зберігати та зміцнювати почуття безпеки, вона повинна вірити: все буде добре,і, незважаючи на те, що тато буде приходити рідко, він все одно є! Те, що батько залишає сім'ю, для дитини подібно невиправному. І це горе. А будь-яке горе треба «перегорювати», пристосуватися до нових умов і жити далі.

8. З ким дитині розділити свої переживання. Діти, часто оберігаючи своїх батьків, або навпаки, сердячись на них, намагаються приховувати свої почуття. Дитині потрібен хтось, з ким вона може обговорити свої почуття. Це може бути бабуся чи дідусь, будь-яка людина, якій дитина довіряє, і яка буде неупереджено ставитися до подій: не буде налаштовувати дитину проти одного з батьків або намагатися донести до неї «всю правду». Якщо це неможливо, зверніться до психолога. Якщо ваша дитина не погоджується, сходіть самі, сходіть разом з нею. Заперечення існування проблеми не вирішує її. Тривожними ознаками в поведінці дитини є наступне: дитина протестує, приховує свої почуття або навпаки яскраво їх проявляє, вона тиха, млява та непомітна. Все це приводи для того, щоб звернутися до психолога.

9. Дітям старшого віку, крім усього іншого,  може бути важлива підтримка одноліток, не обмежуйте їх у цьому. Активне соціальне життя допоможе відволіктися від неприємних думок, підвищить самооцінку та не дасть замкнутися в собі, але врахуйте, що не всім дітям може підійти цей шлях.

Якщо після всіх ваших зусиль дитина все ж гнівається, плаче або звинувачує вас – не засмучуйтесь та не виправдовуйтеся. Дозвольте дитині відчувати такі почуття – вони природні, скажіть, що вам шкода й хотілося б, щоб з нею, дитиною, такого не сталося, але так вже сталося.

Перемир'я: більше не подружжя, але, як і раніше,- батьки!

У більшості ситуацій  при розлученні страждає найбільше довіра. Колишній чоловік або дружина в очах іншого найчастіше видається егоїстичною, злою та небезпечною людиною. І якщо це так, то яка ж любляча мати, або який люблячий батько віддадуть улюблену дитину «тирану» або «відьмі»? Саме підірвана довіра та бажання відновити справедливість підштовхує подружжя до баталій. Однак, у цих битвах немає переможця, є лише ілюзія перемоги. Перемогти в першу чергу треба себе та свої руйнівні думки. Щоб відновити мир і жити далі, треба зробити крок назустріч. Цим кроком може стати спільна відповідальність за розлучення. Розподіл відповідальності та здатність до діалогу після переживання болю та гніву допоможе вашим дітям знову знайти мир й подолати власний біль. Світ, де мама й тато не вороги, знову стає цілісним.

Нижче наведено критерії здорових відносин після розлучення, які допоможуть не тільки оцінити наскільки вам вдалося налагодити життя по-новому, а й побачити напрямки, в яких все ще необхідно працювати. Поставте галочки навпроти тих пунктів, з якими згодні. Мир у вашому серці й у вашій душі настане, коли ви зможете погодитися з усіма п'ятьма пунктами. Якщо вам все ще важко, зверніться за допомогою до фахівця.

Критеріїздорових відносин після розлучення:

1) подружжя не «ділять» дітей, кожен з них бажає спілкуватися з дітьми та робить це стільки, скільки хоче;
2) присутня взаємна повага: кожен з подружжя у спілкуванні з дітьми та іншими родичами готовий говорити про іншого добре («я хороша, тато хороший, але ми не підійшли один одному»);
3) кожен із подружжя охоче згадує про приємні моменти минулих подружніх відносин;
4) кожен із колишнього подружжя бере на себе частину відповідальності за те, що не склалося, віддаючи частину іншому;
5) кожен з них відчуває, що він міг би створити нову сім'ю