Діти в родині. Первістки
Ви, щасливі батьки двох чи навіть трьох діточок, мабуть вже помітили, що хоча вони й схожі ззовні, проте такі різні за характером, звичками, в тому як спілкуються з однолітками, з дорослими, як вони досягають поставлених цілей та багато в чому іншому.але як можуть діти, що зростають в одній родині, бути такими несхожими? Одним з найбільш відомих вчених, який спробував знайти відповідь на це питання, був Уолтер Тоумен. Він вивчив тисячі звичайних сімей і прийшов до висновку, що те, якою саме по черзі народилася дитина, багато в чому визначає її особистісні характеристики та шляхи реалізації в житті.
Первістки. «Винахідники та першопрохідці»
Первістки найчастіше довгоочікувані. Перший батьківський досвід – це щось нове, непізнане та цікаве. А отже батьки з ентузіазмом приймаються до виховання дитини, але їм ще не вистачає досвіду спілкування з дітьми та певних знань. А іноді навпаки, щойно отримані знання про розвиток та виховання дітей аж переповнюють… та от біда: вони аж занадто ідеалізовані! Саме з ідеалізацією пов’язано багато сподівань та очікувань щодо первістків з боку батьків. Вони частіше отримують більше ніжності й любові, але й карають їх суворіше. На відміну від інших, ці діти з самого народження оточені турботою та увагою всієї великої родини. Їх самопочуттям й поведінкою переймаються не тільки батьки, але й бабусі, дідусі, дяді, тьоті та інші родичі. З більш пізніми дітьми батьки поводяться спокійніше, і їхні очікування більш реалістичні.
Батьківські очікування часто лягають важким тягарем на плечі первістка: продовжити рід, професію чи справу батьків, «домогтися чогось у житті», мати «краще життя». В результаті підростаюча дитина перетворюється на тривожного суб'єкта, який прагне до досконалості, не сміє помилитися, розчарувати своїх батьків або іншу авторитетну фігуру.
Одна моя знайома, дуже цікава й успішна дівчина, старша з двох сестер, так сказала про себе: «… в мене якийсь комплекс «відмінниці»: мені весь час потрібно бути кращою й успішнішою за інших в усьому, а особливо краще молодшої сестри … »
Первістки, як правило, демонструють більш високі результати в тестах на інтелект і частіше отримують вищу освіту. Вони також охоче підкоряються проханням батьків та інших дорослих.
Інший відомий психотерапевт Альфред Адлер характеризує старших дітей як таких, що дотримуються правил, прагнуть досконалості, успіху й найчастіше досягають його; а якщо ні, то кидають почате. Вони серйозні, вперті, відповідальні. Причому почуття відповідальності може бути завищеним.
Іноді через звичку розраховувати тільки на свої сили та йти своїм шляхом, а іноді через те, що вони зазвичай не демонстративні й занадто серйозні, старші діти відчувають в порівнянні з іншими дітьми великі труднощі в пошуку друзів. Вони зазвичай мають тільки одного близького друга. Їм властива підвищена чутливість до проявів особистої неповаги та нетерпимість до чужих помилок.
Батькам варто час від часу перевіряти реалістичність своїх очікувань відносно старшої дитини. Назавжди забудьте фразу «ти не виправдав моїх сподівань», або «погано я тебе виховав». Прислухайтеся до власних інтересів та вподобань самої дитини в плані хобі та освіти. Досить часто батьки реалізують свої дитячі мрії в своїх дітях: мати все життя мріяла стати танцюристкою, тож її донька долає сходинки в опануванні танцю, хоча сама напевне не знає, чи подобається це їй, чи вона лише ретранслює бажання матері у спробі намагаючись завоювати прихильність останньої. Дотримуйтеся рівності та справедливості в покараннях і суворості до всіх дітей.
Поява другої дитини позбавляє старшу її виняткової позиції у володінні любов'ю матері, що безперечно викликає особистісну кризу, яка проявляється ревнощами до суперника. Конкуренція особливо загострюється з появою дитини тієї ж статі. Тому в цей час старшій дитині дуже потрібно ваше тепло, щоб полегшити первістку перехід від ролі «єдиного» до ролі «старшого». Створіть їй особистий простір (нехай це буде всього лише куточок, поличка в шафі, коробка для «секретних речей», іграшки, які не потрібно ділити з молодшим), і, звичайно, необхідний обов'язковий тактильний контакт. Виключіть зі своєї мови звернення: «ти ж старший …», особливо в ситуації покарання або поступки у чомусь молодшій дитині. Пам’ятайте! Дитина не обирає собі роль старшої, а отже будь-які претензії до неї безглузді та навіть жорстокі. Намагайтеся знайти нові більш креативні шляхи вирішення конфліктних ситуацій. Не перекладайте відповідальність за молодших дітей на плечі «старшої» – це позбавляє її дитинства.
Пам'ятаю одна знайома розповідала, як ходила на побачення з молодшою сестричкою, бо батьки вважали, що якщо просила сестричку, маєш доглядати…
Для профілактики тривожності в старшої дитини більше хваліть її не за успіхи, а за щось інше, менш значне: за те, що старалася – якщо вона засмучується, що в неї щось не вийшло; за те, що сьогодні щось краще виходить ніж вчора, а отже завтра буде ще краще. Ваша підтримка буде підкріплювати її віру в себе та зменшить напружене прагнення бути першою й найкращою.